FANDOM


Круглий стіл: «Стан, виклики та ризики в царині соціального діалогу як чинника управління сталим розвитком країни»,

Відбувся 5 жовтня 2017 року в рамках Міжнародної науково-практичної конференції «Стан та перспективи розвитку управлінської науки: український та польський досвід».

Організатор круглого столу: Віктор Хмільовський.

Участь зокрема взяли:

  • Народний депутат України Леонід Козаченко,
  • національний координатор МОП Сергій Савчук.
  • лідери національних та регіональних організацій роботодавців та підприємців і їх об'єднань, профспілковців, урядовців, представників парламенту, вчених та мас-медіа.

Рекомендації Редагувати

Учасники круглого столу «Стан, виклики та ризики в царині соціального діалогу як чинника управління сталим розвитком країни» констатують, що інститут соціального діалогу в України так і не став провідним «майданчиком» для досягнення взаємопорозуміння та синергії соціальних партнерів - урядової, профспілкової сторін та сторони роботодавців в реалізації ключових реформ із забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни.

Ситуація, що склалась, зумовлена:

  • відсутністю чіткої стратегії розвитку соціального діалогу за участю представників третього сектору в контексті проголошених реформ та євроінтеграційних прагнень України;
  • формалізацією переговорного процесу при прийнятті важливих законодавчих соціально-трудових та соціально-економічних регуляторних рішень та його фрагментарністю;
  • фактичним втручанням держави в діяльність соціальних партнерів при визначенні та підтвердженні репрезентативності сторін соціального діалогу та їх учасників;
  • недосконалістю Порядку оцінки відповідності критеріям репрезентативності та підтвердження репрезентативності суб’єктів сторін профспілок та організацій роботодавців, а також недоказовою її достовірністю;
  • недотримання сторонами соціального діалогу взятих на себе зобов`язань, що знижує суспільну легітимність інституту соціального діалогу в цілому;
  • дискримінаційністю окремих положень Законів України «Про організації роботодавців та їх об’єднання, права та гарантії їх діяльності» та «Про соціальний діалог в Україні» щодо організацій МСБ, що користуються найманою робочою силою, в частині участі у переговорному процесі з владою та профспілками у складі сторони роботодавців, що вже саме по собі є порушенням прав і свобод, передбачених статтями 9 та 15 частини другої статті 22 та частини четвертої статті 36 Конституції України, а також низки постанов Конвенції № 87 Міжнародної організації праці (МОП) при ООН «Про свободу асоціації і захист права на організацію», ратифікованої Україною, що призвело до фактичної монополізації представницьких повноважень сторін соціального діалогу, особливо сторони роботодавців, в переговорному процесі з урядовою стороною у форматі трипартизму;
  • фактичною підпорядкованістю Національної тристоронньої соціально- економічної ради урядовій стороні.

В результаті, відбувається лише імітація соціального діалогу та «підкилимна» боротьба між суб’єктами його сторін за зони впливу на регуляторні та політичні рішення влади. Все це негативно позначається на ефективності Генеральної, галузевих, регіональних та колективних угод та деструктивно впливає на регуляторну політику й соціальну стабільність в країні.

Зважаючи на необхідність забезпечення сталого розвитку країни через удосконалення механізму соціального діалогу відповідно до заключного документу ООН «Перетворення нашого світу: Порядок денний сталого розвитку 2030» (2015 р.) та зобов`язання України посилювати діалог між владою та громадянським суспільством в рамках виконання Угоди про Асоціацію Україна – ЄС, учасники круглого столу рекомендують:

  1. Соціальний діалог вважати визначальним чинником управління сталим розвитком країни.
  2. Пропонувати сторонам соціального діалогу розглянути Дорожню карту «Стратегія модернізації соціального діалогу» з метою її втілення в практику.
  3. Створити Тристоронню робочу групу з комплексного реформування законодавства про соціальний діалог, зокрема щодо внесення змін до законів України «Про соціальний діалог», «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності», «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності», «Про колективні переговори та угоди» в частині:
    1. Приведення їх у відповідність до положень Конституції України та Конвенцій Міжнародної Організації Праці №87 та №98, ратифікованих Україною.
    2. Залучення до соціального діалогу представників інститутів громадянського суспільства у форматі «соціальний діалог+» під час проведення консультацій з питань державної соціально-економічної та соціально-трудової політики, які відповідають їх статутної діяльності.
    3. Запровадження алгоритму представницького визначення репрезентативності сторін соціального діалогу та їх учасників без адміністрування державними органами виконавчої влади.
    4. Надання права брати участь у колективних переговорах з урядовою та профспілковою сторонами з підготовки та підписання угод відповідного рівня:
      • організаціям роботодавців і їх об’єднанням, які не відповідають критеріям репрезентативності;
      • громадським організаціям підприємців, які користуються найманою робочою силою, та їх об’єднанням відповідного статусу, статутами яких передбачено представництво інтересів роботодавців у соціальному діалозі,.
    5. Забезпечення балансу інтересів між різними сегментами економіки (великий, середній, малий бізнес) шляхом забезпечення їх квотної участі в органах соціального діалогу.
    6. Забезпечення взаємодії органів влади та місцевого самоврядування, в тому числі і контролюючих органів, з суб’єктами сторони роботодавців (підприємців) виключно через їх організації.
    7. Врегулювання соціальної відповідальності сторін соціального діалогу на національному рівні:
      • сторони роботодавців – за наповнення бюджетів усіх рівнів та фондів соціального захисту населення в межах укладеної Генеральної угоди та створення гідних умов праці для найманих працівників;
      • профспілкової сторони – за якісне виконання трудових обов’язків найманими працівниками та раціональне використання основних засобів, сировини та предметів праці;
      • урядової сторони – за регуляторно-правове забезпечення балансу інтересів усіх сторін соціального діалогу в системі соціально-трудових та соціально-економічних відносин на засадах розширеного відтворення бізнесу та кількості робочих місць в промисловості та інших галузях економіки;
    8. Формування моделей соціального діалогу на регіональному та місцевому рівнях на тристоронній основі, які б активізували роль організацій підприємців та роботодавців у розробці й реалізації програм сталого розвитку в умовах децентралізації влади.
    9. Заборони державним службовцям та народним депутатам, екс-державним службовцям протягом 3-х років після звільнення з державної служби, екс-народним депутатам протягом 3-х років після завершення депутатських повноважень, лідерам та членам органів управління політичних партій очолювати громадські організації та громадські спілки, організації роботодавців та їх об’єднання.
    10. Врегулювання ролі урядової сторони у розбудові соціального діалогу в контексті виконання положень Статті 11 Конвенції № 87 МОП «Про свободу асоціації і захист права на організацію», ратифікованої Україною, якою передбачено, що «Кожний член Міжнародної організації праці, для якого ця Конвенція набула чинності, зобов'язується вжити всіх потрібних і відповідних заходів, щоб гарантувати працівникам і роботодавцям вільне здійснення права на організацію».
  4. Сприяти синергії суб’єктів сторін соціального діалогу, наукових, науково-дослідницьких та експертних установ, громадських організацій щодо реалізації Дорожньої карти «Стратегія модернізації соціального діалогу».
  5. В рамках реалізації Дорожньої карти підготувати та провести низку тематичних круглих столів з тематики соціального діалогу та сформувати робочі групи для реалізації її ключових напрямків.

ДОРОЖНЯ КАРТА: «СТРАТЕГІЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ» Редагувати

Документи Організації Об`’єднаних Націй, Міжнародної Організації Праці та інших міждержавних інституцій закликають до інституційного забезпечення сталого розвитку на основі партнерства із залученням громадянського суспільства.

Підсумковий документ ООН щодо порядку денного сталого розвитку до 2030 р. закликає стимулювати і заохочувати ефективне партнерство між державними організаціями, між державним і приватним сектором та між організаціями громадянського суспільства, спираючись на досвід і стратегії використання ресурсів партнерів.

Міжнародна Організація Праці наголошує на тому, що соціальне партнерство є одним з найбільш ефективних шляхів забезпечення сталого розвитку, а одним із інструментів його реалізації - соціальний діалог, який має ґрунтуватися як на традиційних (трипартизм), так і нових формах співпраці для максимального підвищення якості життя.

В той само час, інститут соціального діалогу в Україні так і не став визначальним чинником сталого соціально-економічного розвитку країни. Суттєвим його недоліком є відсутність стратегічного плану дій (місії, довгострокових цілей та індикаторів їх досягнення), узгодженого усіма його учасниками. Тож сталий розвиток країни має стати для соціальних партнерів та громадянського суспільства стратегічним завданням сьогодення - мотивуючим чинником реалізації нової парадигми соціального діалогу в Україні.

МЕТА СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ В УКРАЇНІ:

Соціальний діалог в Україні повинен стати ключовим інститутом реалізації національної стратегії сталого розвитку та реалізації положень Угоди про Асоціацію Україна – ЄС на засадах взаємодії сторін соціальних партнерів та представників третього сектору у форматі «соціальний діалог+» для збалансування економічних, соціальних та екологічних інтересів українського суспільства шляхом реалізації довго-, середньо- та короткострокових цілей розвитку соціального діалогу.

ДОВГОСТРОКОВІ ЦІЛІ:

1. Досягнення балансу «Економічна ефективність» (інноваційний розвиток економіки) –– «Соціальна справедливість» (соціальні стандарти та розвиток людського капіталу) – «Техногенно-екологічна безпека» (запровадження природо-, енерго- та ресурсозберігаючих технологій).

2. Досягнення балансу «Соціальна відповідальність соціальних партнерів» – «Впливу соціальних партнерів на прийняття рішень щодо соціально-економічної та екологічної політики». Вимагаючи від соціальних партнерів, насамперед бізнесу, бути соціально відповідальними, суспільство та влада повинна забезпечити соціальним партнерам можливість впливати на формування регуляторної, податкової, інвестиційної та соціальної політики.

Врегулювання соціальної відповідальності сторін соціального діалогу має відбуватися у напрямках:

  • сторони роботодавців - за наповнення бюджетів усіх рівнів та фондів соціального захисту населення в межах укладеної Генеральної угоди та створення гідних умов праці для найманих працівників;
  • профспілкової сторони - за якісне виконання трудових обов’язків найманими працівниками та раціональне використання основних засобів, сировини та предметів праці;
  • урядової сторони - за регуляторно-правове забезпечення балансу інтересів усіх сторін соціального діалогу в системі соціально-трудових та соціально-економічних відносин на засадах розширеного відтворення бізнесу та кількості робочих місць в промисловості та інших галузях економіки.

3. Досягнення балансу «Великий бізнес (роботодавці та представники працівників)» - «Середній бізнес» - «Малий бізнес» у представництві інтересів кожного сегменту в інституціях соціального діалогу.

СЕРЕДНЬОСТРОКОВІ ЦІЛІ:

Реалізація місії та досягнення зазначених вище балансів можливе за умови реалізації середньострокових цілей СД:

1. Інституційний розвиток СД в Україні з урахуванням позитивних практик країн Європи та реалізації положень угоди «Україна – ЄС».

2. Посилення збалансованого впливу бізнесу (сторони роботодавців), профспілок та інститутів громадянського суспільства на державну політику в соціальній, економічній та екологічній сферах, створення умов для дотримання принципів Гідної праці в Україні через ефективний СД.

3. Розширення предмету та змісту СД, зокрема за рахунок екологічної складової; перегляд структури та змісту Генеральної, галузевих та регіональних угод з урахуванням нових соціально-економічних тенденцій та становлення постіндустріального суспільства.

4. Законодавчого врегулювання щодо формування мотиваційних засад для самоорганізованої інституціалізації суб’єктів сторін СД.

5. Формування позитивного «соціального капіталу» в системі СД, зростання рівня взаємної довіри та налагодження ефективних механізмів інформаційної взаємодії.

6. Удосконалення інституційної спроможності та нормативно-правового забезпечення СД, створення умов для ефективного дотримання ратифікованих Україною конвенцій МОП та інших міжнародних документів.

7. Основою даних трансформацій повинні стати системні зміни регуляторного законодавства щодо СД (Закон України «Про соціальний діалог в Україні», «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності», «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності», «Про колективні переговори та угоди» тощо).

ДОСЯГНЕННЯ СЕРЕДНЬОСТРОКОВИХ ЦІЛЕЙ СД МОЖЛИВЕ ЧЕРЕЗ СИСТЕМНЕ УДОСКОНАЛЕННЯ ТАКИХ КОМПОНЕНТІВ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ:

«ІНФОРМАЦІЯ – ПЕРЕГОВОРИ - ДІАЛОГ - УГОДИ - ПАРТНЕРСТВО»

1. Компонент «Інформація». Забезпечення генерування об`єктивної інформації про стан СД (через запровадження інституту незалежних експертів на постійній або тимчасовій основі), визначення відповідальності урядової сторони за недискримінаційний доступ соціальних партнерів до інформації, що є предметом СД, функціонування інформаційних «площадок», які сприятимуть ефективному взаємообміну інформацією тощо.

2. Компонент «Переговори». Забезпечення недискримінаційного доступу суб’єктів сторін та ІГС (на чітко визначених умовах) до участі у переговорному процесі, недискримінаційного доступу сторін до інформації в процесі переговорів, удосконалення переговорного процесу (зокрема, участі незалежних експертів); зростання рівня взаємної довіри сторін в процесі переговорів.

3. Компонент «Діалог». Ключовим завданням, ознакою, що характеризуватиме наближення СД в Україні до європейських стандартів є інклюзивність СД, що означає зміну підходів до визначення репрезентативності суб`єктів та формування представницьких органів сторін; генерування спільних цінностей та цілей («вирощування» соціального капіталу) сторін діалогу на засадах консенсусу та недискримінації інтересів.

4. Компонент «Угоди» Обґрунтоване розширення предмету та змісту (формат та наповнення колективних угод на національному, регіональному та галузевому рівнях) СД; розширення сфери СД, зокрема, за рахунок екологічної складової.

5. Компонент «Партнерство». Посилення формальної (закон) та неформальної (суспільна оцінка) соціальної відповідальності сторін щодо взятих на себе зобов’язань; розширення (відображене в нормативно-правових документах) сфери відповідальності соціальних партнерів (зокрема, включення екологічної складової) за виконання взятих на себе зобов’язань.

КОРОТКОСТРОКОВІ ЦІЛІ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ (КОНКРЕТНІ ЗАХОДИ З РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПОНЕНТІВ 1-5):

1. Дослідження та аналіз:

Провести комплексне дослідження розвитку СД в Україні, рекомендації щодо удосконалення СД, його використання як інструменту сталого розвитку України (на даний час опрацьовано аналітичну доповідь «Як налагодити ефективний соціальний діалог в Україні»); Вивчити кращі іноземні практики вирішення проблем розвитку СД в Україні, виявити доцільність їх імплементації в Україні.

2. Формування єдиного інформаційного простору СД:

2.1. Утворити об’єднану в єдину мережу «інформаційної площадки» з проблематики СД (за участю сторін СД, органів влади, зацікавлених ІГС, експертно-аналітичних центрів, науково-дослідних установ на національному, регіональному та галузевому рівнях тощо), яка дасть можливість покращити поінформованість учасників та комунікації.

2.2. Передбачити участь незалежних експертів (ВНЗ, ІГС тощо) у генеруванні та експертній оцінці інформації, яка є предметом СД.

2.3. Посилити просвітництво та освітньою компоненту з проблематики СД шляхом співпраці соціальних партнерів, ВНЗ, профільних НДІ, ЗМІ тощо.

3. Підготовка профспілковою стороною та стороною, роботодавців, за паритетної участі організацій підприємців (що користуються найманою працею), пропозицій щодо:

3.1. Системних змін до законодавства в сфері СД (проекти змін до Законів України «Про соціальний діалог», «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності», «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності», тощо) з метою:

  • забезпечення недискримінаційного доступу суб’єктів сторін до участі у СД, належного доступу сторін до інформації в процесі переговорів;
  • удосконалення системи оцінки відповідності критеріям репрезентативності та підтвердження репрезентативності суб’єктів сторін профспілок та організацій роботодавців;
  • запровадження алгоритму представницького самовизначення репрезентативності сторін соціального діалогу та їх учасників сторонами СД без адміністрування державними органами виконавчої влади;
  • надання права організаціям роботодавців і їх об’єднанням, які не відповідають критеріям репрезентативності, та громадським організаціям підприємців, які користуються найманою робочою силою, та їх об’єднанням відповідного статусу, статутами яких передбачено представництво інтересів роботодавців у соціальному діалозі, брати участь у колективних переговорах з урядовою та профспілковою сторонами з підготовки та підписання угод відповідного рівня;
  • залучення до соціального діалогу представників інститутів громадянського суспільства у форматі «соціальний діалог+» під час проведення консультацій з питань державної соціально-економічної та соціально-трудової політики, які відповідають їх статутній діяльності;
  • посилення відповідальності кожної із сторін СД за недотримання взятих на себе зобов`язань в рамках колективних угод усіх рівнів та інших нормативних актах, які регулюють відносини між органами влади, бізнесом та найманими працівниками;
  • заборони державним службовцям та народним депутатам, екс-державним службовцям протягом 3-х років після звільнення з державної служби, екс-народним депутатам протягом 3-х років після завершення депутатських повноважень, лідерам та членам органів управління політичних партій очолювати громадські організації та громадські спілки, організації роботодавців та їх об’єднання.

3.2. Перегляду чинної моделі функціонування Національної тристоронньої соціально- економічної ради, відповідно до якої забезпечується фактична її підпорядкованість урядовій стороні.

3.3. Забезпечення балансу представницьких повноважень між великим, середнім та малим бізнесом шляхом забезпечення їх квотної участі в органах СД.

3.4. Забезпечення взаємодії органів влади та місцевого самоврядування, в тому числі і контролюючих органів, з суб’єктами сторони роботодавців (підприємців) виключно через їх організації.

3.5. Розробка моделей соціального діалогу на регіональному та місцевому рівнях на тристоронній(двосторонній) основі, які би активізували роль організацій підприємців та роботодавців у розробці і реалізації програм сталого розвитку в умовах децентралізації влади.

3.6. Врегулювання ролі урядової сторони у розбудові соціального діалогу в сенсі виконання положень Статті 11 Конвенції № 87 МОП «Про свободу асоціації і захист права на організацію», ратифікованої Україною, якою передбачено, що «Кожний член Міжнародної організації праці, для якого ця

Конвенція набула чинності, зобов'язується вжити всіх потрібних і відповідних заходів, щоб гарантувати працівникам і роботодавцям вільне здійснення права на організацію».

4. Напрацювання наступних концептуальних документів, які обґрунтовують механізми реалізації зазначених вище змін:

  • «Стратегія та цілі соціального діалогу в Україні».
  • «Інституційні зміни соціального діалогу на національному рівні» .
  • «Інституційні зміни на регіональному та галузевому (секторальному) рівні соціального діалогу».
  • «Ефективна модель участі інституцій «третього сектору» та незалежних експертів в соціальному діалозі».
  • «Нові підходи до формування структури та змісту Генеральної угоди (галузевої, регіональної)» з урахуванням потреби у формуванні інноваційної постіндустріальної економіки, розвитку людського капіталу, стійкого розвитку галузей та регіонів України тощо.

5. Формування дієвого громадського контролю (зокрема, на основі групи №5 «Соціально-трудові відносини та соціальний діалог» УНП ФГС СхП) за виконанням ратифікованих Україною конвенцій МОП та інших міжнародних документів в сфері СД.

Схвалено на Круглому столі: «Стан, виклики та ризики в царині соціального діалогу як чинника управління сталим розвитком країни» 5 жовтня 2017 року

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.